Коли на небі вже поснули всі
Маленький Ангел, з синіми крильми
Пустив на Землю три небесні промінці
Спустився з Раю, згубився між людьми..
Хотіло те, дурненьке ще, створіння
Побути, хоч годинку, хлопчаком
Але ж Земля – не райські володіння
І тут наш Ангелок стикнувся з Злом
Забув він заховати свої крила..
І білу рясу зняти він забув..
Забув і те, чого душа хотіла..
Забув, давно, що ангелом він був..
Година стала вічністю для нього..
Не зміг знайти зворотної путі..
Зненавидів небесний хлопчик, світа цього..
І став людиною..і злився він з людьми..
Щоосені він плаче з небесами
Просить прощення – та його уже не чуть..
Його молитва точиться віками
І сльози по лиці прекрасному течуть..
І гасне він, як тільки-но прийде весна..
Голос стихає, і очі стомлено блукають, не блищать..
Дитину Неба молитва щиросердна поїда,
Та, попри все, він вчить людей прощать
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210739
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 13.09.2010
автор: Доця Люцифера