Чуєш, небо, моя любов взаємна!
Кричу ввісні я між високих гір.
Вітер, послухай, моя любов нестримна!
Злечу я птахою аж до далеких зір.
Спинися зливо! Бо землю вже зросили краплі сліз,
Це щастя сльози, щастя, не страждання.
Й вогонь погас - він... витримать не зміг,
Не конкурент у порівнянні він з коханням!
Та раптом все! Нема нічого...
Нема кохання і тебе нема.
Я тільки спала... і нерозуміла того,
Що нереально все, що просто це мана!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2010
автор: Громовиця Дніпрова