…Я не вмію бути такою..
Ти не клич. Я прошу - не треба.
Ти інакшу зустрінеш Весною.
Ту,що квіткою стане для тебе.
Я не вмію кохати мало.
Всю себе віддаю до згину!
Ти ж говориш,що все на марно,
Ти не віриш у мою силу…
Я не вмію тебе забути.
Ти - печаль,що в мені розквітла..
Жаль, такими вже нам не бути.
Відчинила я серця вікна..
Я не вмію брехати щастю.
Посміхаюся небу і вітру!
І завжди б’ю Червоною мастю,
Завжди тягну Червону нитку..
Я не вмію тебе тримати.
Краще зроблю тебе щасливим!
Я втікаю у небо птахом
Стрімко вгору у танці з вітром!
Я не вмію так.. не любити..
Дивна пісня нестерпно ллється..
У душі твоїй мої квіти.
У моїй - твій уламок серця…
Я не вмію бути такою..
Я живу! Кров Червона у моїх венах.
Ти зустрінеш мене.. Весною..
Тільки прошу - пройди крізь мене..
~mystery~
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210173
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2010
автор: mystery