...Полюбила до нестями...
За що,скажи? Сама не знаю...
Сліпе кохання з вечора до рання,
Про нього всі твої думки.
Він не любив. Ти не люби!
Для чого ти себе караєш? Не знаєш..
Заради чого ти його?
Ти думаєш стражданнями окупиш душу?
Скажи ж нарешті: Я не мушу!
Нема обов’язку. ЙОГО ж нема!
Він не з тобою поруч,і ні з ким..
Він-сам. Один...
Так важко. Страшно.
І йому, й тобі.
Але тепер ви знов самі..
Ви друзі по нещастю!
Хто вкрав те щастя?
Ти хочеш бути з ним? Не треба.
Ярмо береш таке на себе.
Важкий тягар-ламає серце.
Кришталь ж крихкий, він розіб’ється!
За що ти борешся? Нащо чекаєш?
Дарма ти час свій витрачаєш-Втрачаєш
Розум .Як пташка у вікно-б’єш крилами,
Але вони слабкі.. Тяжкі
Хвилини ці, сумні...
Тепла у холод закортіло,
В душі багаття зажевріло,
І ти метеликом в вогонь...
Та тільки крила обпалила..
За що ж скажи ти полюбила?
За що про нього всі думки?
І в день,й в ночі...
Важке кохання. Ти безсила.
Та все ж безтями полюбила.
Без відповіді. Без надії..
Які ж безглузді твої мрії...
~mystery~
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2010
автор: mystery