Найоб’ємнішим, найважчим
Словом в поетичній пращі
Вразь прицільно, напропаще!..
-Так не пишуть. Не пора ще...
Слово – цвіте колосковий,
Слово – леле колискова,
Будь зорею на узвишші!..
-Так писали... Так не пишуть...
Круком хижим
око залу:
-Так не пишуть-
так писали!
Б’є по серцю – напропаще:
-Так писали...
Не пора ще...
Словом творчим, непритворчим
Захищу себе від порчі!
Словом батька – не васала...
Не пора ще? Так писали?
Як Давид по Голіафу,
Словом б’ю по власнім страху
Невідпірно, напропаще! –
По «не-пи-шуть-не-по-ра-ще»!
Вражу злісну дивовижу –
Чорнокрилицю зухвалу
(Не-по-ра-ще-так-пи-са-ли) –
І – напишу!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210140
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.09.2010
автор: СавчукМикола