Пора новим рядкам родиться –
Поет, як місяць, світиться.
Направо йде – метафориться,
Наліво йде – епітиться.
Душа вперед опише рух,
Немов весна між вербами –
Усе йому зійде із рук:
Літоти і гіперболи.
Над ним лиш муза замуркоче, -
Нескореним, незбореним,
А він в безсонні ниви ночі
Пуска думисті корені.
Рядки з пустельних звідусюдів
Йдуть караванами верблюдів.
А він, як лотос, світиться –
Метафороепітиться.
І білий ангел берегтиме
Тонкі духовні акції.
І полетить з піснями тими
Уранці до редакції.
Хай знають, що рядку родиться –
Поет, як місяць, світиться.
Направо йде – метафориться,
Наліво йде – епітиться.
Щорік поет на сміх бідніє
Ровесника й ровесниці.
Душа ж безумна молодіє,
Як юна перевесниця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209953
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.09.2010
автор: СавчукМикола