Ось і знову зима,
Снігом вкриті худі його плечі,
А перед ним- Колима,
І у небі лик Івана Предтечі...
У вічних думах у в`язня душа,
Про долю свою бідолагу,
Він жити завжди поспішав,
Щоб померти у стінах Гулагу.
Аж по обрій сніжить білизна,
Дрожжю в серце закралась розгуба,
Її сіра й сумна голизна,
Гордий дух украде в лісоруба...
Ой скажи,ти, Іване, скажи йому,
В чому Божа являється сила,
Бо нема в нього віри і дикому,
У розраді вже сниться могила.
На весні проросте, що зів`ялено,
І розквітне сибірська долина,
За снігами не буде вже Сталіна,
І проснеться велика країна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209723
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.09.2010
автор: Межа реальності