Звільни мене від вереску вагань,
Німого божевілля з тілом змови,
Напівзабутих снів. Напівбажань,
Обірваних цим вітром на пів слові.
Звільни мене. Хіба ж ми не раби?
Хіба ці хмари зріють не над нами?
Все змиє злива з присмаком вини.
Гірка вода, дарована богами.
Звільни мене. Зніми тягар з душі-
Слова як срібло, вилите у кулі.
Слова як пил, їх душать лиш дощі.
Слова , яких я досі ще не чула.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209304
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2010
автор: Ольга Кричинська