Не зраджуй мене, мій любий,
Ні вдень, ані навіть вві сні,
Мені і собі на згубу,
Не зраджуй, я прошу, ні.
Не зраджуй мене ні влітку,
Не зраджуй і восени,
Люби, немов лебідь лебідку,
Не спалюй між нами мости.
Не зраджуй мене в рік Собаки,
Не зраджуй і в рік Свині:
Не хочу пекти-бо я раків,
Й щоб дулю крутили мені.
Не зраджуй мене ніколи:
Не зраджуй мене і тоді,
Як діти закінчать школу
Й залишимось ми одні.
Не зраджуй мене на старість,
Коли споганію я,
Нехай усім людям на заздрість
Не гасне любов твоя.
Не зраджуй, мій легіню любий,
У жодного тижня день,
І навіть - як стану нелюба,
Не зрадь і тоді... Не покинь...
03.09.2010
* Вірш запропоновано до друку редакцією літературно-художнього журналу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2010
автор: Le Magnifique