Килим із піску біля хвиль.
Літній вечір цей – чарівний.
Шепчемося ми про свою любов.
В небі знов і знов
загораються вогники,
рок-баладно звучать, мерехтять.
А за мить згасають…
В ніжності твого погляду
світиться глибінь космосу.
У твоїх очах – світ увесь,
в нім наше кохання,
душ наших палання,
з’єднання безодень і вершин.
І срібний місяць в мені світить.
Тепле сонце в тобі гріє.
Хочеться вірить – вони не затьмаряться.
Ми зустрілися в день, коли
сотворяться нові світи.
Тчемо паутину своїх звязків
з часопростору.
І біжать між нами струмки
світлих мрій і надій, і подій
з майбуття в минуле.
В замкнутому колі часів
чуємо сердець наших спів.
Кожен порух губ, рук і тіл
хай у ритмі щастя радісно пульсує,
як зірки, що світять нам тисячоліття,
а не ті, що що вмить згасають.
Треба дихать, треба жити,
рухатись щоби до свого коханя.
Ми зустрілися…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209061
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 03.09.2010
автор: Віктор Ох