Як я помру,
Ти помітиш?
Як не скаже ніхто,
Й не замітиш…
Ріка тече по життю мому,
У вир попав мій човен.
Усе тут шкодить життю тому,
Небезпек цей світ повен.
Лети далеко,й зникни геть,
Як віра й поштовх вітру,
Лети далеко й зникни геть,
Як сонце, за край світу.
Знайти старалась тишу,
Лиш поштовх гада
Й крик сови -
Цей світ нас не полише.
Навіщо ці всі почуття,
Як болю від них більше
Ніж те життя,що живу я.
А потім смерть в нас дише.
Про що ще в світі говорить?
Кохання – гарне слово тут,
Таке вже щиро мелодійне.
Але все ж дурне і безнадійне.
Про нього вірша я складу,
У всьому винні лише ми
Про нього вірша я складу,
Та це лиш спогад війни.
Війна триває, вона вже тут
Вона у кожному жевріє.
Розум й логіка не ждуть,
Як почуття у світ воліє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2010
автор: Роксолана Сова