Згадалося, як босими, малі,
Ми бігали густими споришами..
Я з ніжністю торкнуся до землі..
Розбудженими мріями, думками..
Енергія від матінки-землі
Заструменіє наскрізь п"ятірнею..
Я чую... Це не здалося мені..
Як спрагла я, наповнююся нею..
Я не прийму з її джерел руки,
Мене, як ненька, ця земля зростила.
Дала наснагу на життя роки,
Як невичерпна, життєдайна сила..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11008046572
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208689
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.08.2010
автор: Любов Іванова