Мій світ зігрітий сотнями долонь
і кожен другий тут вчиняє бучу.
Далеке щастя - марево з безсонь,
загорнуте у небо й біль колючий.
Мій світ обмерзлий променем тепла,
де завжди вихід є з кінця тунелю.
Майбутнє, знаю, кличе в своїх снах,
мов літо, що тріпоче десь в пустелі.
Мій світ жорстоку ласку не злюбив,
тепер самотність ніжна до нудоти.
На полиці рядок безсмертних див,
які загинуть завтра, я ж не проти.
Мій світ блукає між нових рядків -
у віршах - він сховав там своє кредо.
На клаптику життя вкраду сім днів,
щоб встигнути змішати сіль із медом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208560
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.08.2010
автор: Роман Штігер