Навчися вірити, хоча б сама собі!
Бо те чого ти до сих пір не знаєш
То все родилося, та генами в тобі
А ти його, як коравай весільний краєш.
Навчися вірити, не так то вже й багато.
Бо ми сліпі коти коли пропала віра.
Так змалечку навчали і матуся й тато.
Не треба нам боятись з лісу звіра.
Прозрієш вмить, коли людям повіриш.
Нехай тих більше, що несуть брехню.
Повір скоріш, бо ж не живеш, а тлієш...
Бо йдеш в безодню - темну пустоту!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208470
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.08.2010
автор: tosikosan