Навертаюсь у спогади,
Лину в літа недалекі.
Скільки років пройшло
Від останньої віхи життя?
Скільки раз проводжав
Я лелек у дорогу далеку,
Скільки раз зустрічав,
Чи чекав, я на їх прибуття?
Ніби вчора лишень,
Але скроні, обпалені вітром,
Відбивають у венах
Правдиві рахунки років.
Тане вік, наче день,
Розмиваючи барвів палітру
І змішавши усе
Із короткими згадками снів.
От недавно доньку
Проводжав я уперше до школи,
Ну а завтра вже внук
Буде гризти науки граніт.
По ночам самому
Часто сняться шкільнії пороги
Що я залік здаю,
Від якого аж кидає в піт.
Скільки років пройшло,
Що блукають короткими снами,
Повертають в минуле,
Запутують вік мій і час...
Ні, не буду! Бо внук
Он виносить портфелик з книжками.
Нова віха життя починається
В нього...і в нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208255
Рубрика:
дата надходження 28.08.2010
автор: Борода