Так важко падають думки
І в серці закипіла туга.
Мій біль почули лиш вітри
В душі давно панує хуга.
Ти був пішов, пішов у забуття
Немов розчинений в тумані...
А я десь плила, як вода,
А десь від терня мала рани.
Я була птахою без крил
І серце билося без крові.
І корабель не мав вітрил
Й сама лишилася без долі.
З усмішки падала сльоза,
Із уст лунав пекучий стогін.
Та витерпіла в юності душа,
Але від болі залишився попіл.
Який невладний ні вітрам,
Ні сонцю, ні вогню - нікому!
І навіть не забрати це рокам
Малі ілюзії знімають втому...
Ти був пішов, пішов у забуття
Від мене відірвали четвертину!
Я стала сильна, та не та...
Любові залишилось половину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207424
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.08.2010
автор: Галина Кудринська