То я сиджу під липами на полі.
То розмовляю я з мурахами в саду.
Заручник зараз я, чужої волі.
Хто зна навіщо, я сліпий кудись іду.
Іду кудись, куди ведуть стежина.
Іду не бачу я навколо жодних лиць.
Іду один, а на душі крижина.
Іду лякаю в лісі я птахів, лисиць.
Аж ось зустрів я п"яного сусіда.
Плює і скаржиться на долю, на людей.
Він молодий, а вже скида на діда.
У нього безліч тих порад, дурних ідей.
Але послухав трохи його бредні.
Йому рукою показав додому шлях.
Яка ж та п"янь нудна, наівна, вредна.
Та ще й в брудних і порваних штанях.
Ні, не вернула зустріч мені спокій.
Ще більше стало хмаритись на дощ.
А на душі, мов в ямі тій глибокій.
Але надія є, на смачний солодощ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207420
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.08.2010
автор: tosikosan