Для щастя треба небагато,
Якби побачить сонця схід.
Свій дім, або маленьку хату,
І щось до столу на обід.
Кохати і коханим бути,
Почути гомін дітвори,
Потребу у собі відчути,
Не вештатися під двори.
Зібратись, пісню заспівати,
Щоб не забутися слова,
На ранок гранчака підняти,
Щоб не боліла голова.
На вимостку під вечір сісти
І натягати з-пів відра...
Не скиглити, та не хворіти,
І не цуратися добра...
Створити кадр, скульптуру, вірша...
Не ждати зради, чи біди.
І знати, що не буде гірше...
Рости й рости, бо є куди!
Звичайно, хист до чогось мати,
Не рахувати сплив років...
Людей і долю шанувати,
А ще – щоб вистачило сил:
Здійснити все, що побажали
Усе-усе хто що хотів…
Для щастя треба дуже мало,
Я вклався в двадцять п’ять рядків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207373
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.08.2010
автор: Віктор Нагорний