Закінчується літо так швидко, так невпинно.
Осіння прохолода чіпляється за спину.
Дніпро цвіте потроху, от-от осиротіє,
Жовтогаряча осінь навряд його зігріє.
Зелений лист пожовкне, а з часом і засохне,
Полишить свою неньку і під дощами змокне.
Птахи, що щебетали короткими ночами,
Напевно вже сумують за теплими краями.
Повернуться туристи з морів і океанів,
Курорти відпочинуть від нетривких романів.
І спогади так довго нам будуть душі гріти
Від тих яскравих згадок, що залишило літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207229
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.08.2010
автор: Віктор Нагорний