Здається, я не думаю про вас.
Моє сумління в тім само божиться.
Лише у ніч холодну постать Ваша сниться
Серед фальшивих стомлених гримас.
Пусте!.. Бо я не думаю про Вас.
Здається, Ви не кличете мене.
Про те лишень сказати можуть очі,
І виправданням стануть темні ночі,
Допоки ця примарність не мине.
Нехай!.. Ви вже не кличете мене.
Здається, в тому сні були не ми.
А тіні запечатаних відбитків.
В ту ніч були лиш ми, й ніяких свідків,
Що б душу відправляли до тюрми.
Кінець!.. У тому cні були не ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2010
автор: Halyna