Так дивно – цей ранок, як тисячі інших безсонь
Минає без тебе, і вічність проходить без тебе,
Без тебе це небо, дорога до дальніх сосон,
Дітей голоси – я німо дивуюсь – без тебе.
І діти сміються. Який в них безжурний ще сміх,
А над узголів'ям – яке в них бездонне ще небо!
Як дивно – впізнати тебе серед тисячі всіх,
Й життя не спинилось, а далі пішло – вже без тебе.
Даруй мені, сонце, терпіння і трохи жалю,
І пісню таку, щоб колись забувати про себе.
Прости, що бездарно, але невблаганно люблю,
І кожен свій день на землі починаю – без тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2010
автор: olya lakhotsky