Пригоди козака Івана Мордопупенка (розділ 2 - "Параска і кабан")

2  розділ  -  "Параска  і  кабан"

Іванець  мав  ще  й  тещу  норовисту,
Хоч  пропускала  також  чарку  стиха,
Могла  вона  і  вбить  за  оковиту,
Та  й  діставалось  козаченьку  "на  горіхи".

Була  торгівкою  стара  Параска,
По  чоловіку  звалась  Дерипаска,
Здорова,  моцна  та  дебела  баба,
Буднючна,  як  ропуха-жаба.

Козак  боявся  тещі,  мов  вогню,
Була  йому  ненависна  вона,
Як  муха  в  стійлі  сплячому  коню,
Ось  і  придумав  жарт  про  кабана.

Все  почалось  на  свята  великодні,
І  господині  ще  напередодні
Усі  свиней  і  качок  зарізали,
Та  паски  до  печі  старанно  клали.

Ось  заходилась  біля  печі  і  Параска:
Наготувала  купу  різних  страв,
Спекла  вона  й  святкові  паски,
Тут  зять  її  "свиню"  й  підклав.

Хильнув  він  для  хоробрості  спочатку,
На  себе  натягнув  старенького  кожуха,
Тоді  ще  й  причепив  свинячий  хвіст  та  вуха,
І  ратички  знайшов,  ліг  біля  свиноматки.

Вже  смеркло,  темна  ніч  настала,
Хоч  око  виколи,  пітьма  така.
Пішла  Параска  в  хлів  по  сало,
Та  тут  уже  біда  її  спіткала:
Сопіння  раптом  вчула  п'ятака.

Заворушилось  здоровезне  щось  в  хліву,
Зарохкало  страшенно,  заревіло,
Одразу  баба  наша  зрозуміла,
Що  то  кабан  чужий  жує  вкутку  траву.

Хоробрістю  хоч  славилась  в  народі,
Та  як  заверещала  на  всі  груди!
На  кабані  літала  баба  по  городу
Немов  солдатська  пуля,  звідусюди
На  цю  виставу  позбігались  люди.

Було  й  Іванові  від  тещі  лихо,
Як  взнала  та  про  зятеві  утіхи.
Добренької  качалки  скуштував,
Та  довго  після  того  шкутильгав.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206941
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 20.08.2010
автор: Олександр Обрій