1 розділ - "Жарт над кумом"
Жив колись собі козак поважний,
Звався Мордопупенко Іван,
Мав він голос гомінкий, протяжний,
Бовваніла голова, мов жбан.
Мав на ній три сиві волосини;
Ніс Івана був, як картоплина,
А живіт - мов репаний гарбуз,
Що на грядці під вагою вгруз.
Був червонощоким, в ластовинні
Та бородівка на товстій спині
Красувалася. Під носом - руді вуса,
І лякалися Івана навіть гуси.
Він гладкий, опасиситий, огрядний,
Зростом невисокий та порядний,
Гуморний, веселий, товариський,
І на витівки багатий, мов хлопчисько.
Від щирого серця сальце полюбляв,
Горілкою також себе частував,
І знищував миттю тарілку з борщем,
Одразу справлявся Іван з кулішем.
Кум його, Юрась Тягнирядно,
Також часто бачив в чарці дно,
Був худий і довгий, як лозина,
І носив завжди просту свитину
Звикла вже давно громада вся
До дотепів, жартів Івася.
Вже й до кума черга підійшла,
Та сміялось потім півсела.
Якось-то сидів Юрась в шинку,
З пляшки, як завжди, він лив гірку,
Та побачив раптом смерть с косою,
Закричав шалено, замахав рукою.
Про пощаду він почав молити,
Запевняв, що хоче ще пожити,
Та нещадною була до нього смерть,
Каже:" Випив ти горілки вщерть!
Ходім зі мною, йдемо, сину,
Уже прийшла твоя година!"
Ввесь Тягнирядно поблід
І холодний став, як лід.
Та від хмілю ані трохи
Не помітив він підвоху:
Смерть була з руденькими вусима,
На голові - три сиві волосини.
Почув Юрась вже потім на утіху,
Як долинали звуки кумового сміху,
Це, як звичайно, Мордопупенка робота
Ще чарку довго кум не брав до рота.
Іван, натягши білу скатертину,
Взяв косу, що лежала у коморі,
Потяг із печі глечик і вуглину,
На нім зобразив смерті він личину,
Попростував в шинок до Юрася,
Ось і пригода з кумом тая вся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206934
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 20.08.2010
автор: Олександр Обрій