Ще не час, можливо…
Ніч проходить швидко.
За вікном сонливо
Сльозиронить квітка.
Ще не час, напевно,
Всі світанки – босі.
Там, в думках безпечно
НАС тримає осінь.
Обійма за плечі,
Розплітає коси.
Голосом малечі
Зрозуміти просить.
Ще нечас з тобою
Нам співати тишу.
Ще нечас для бою –
Поки що облишу.
Ще не час назавжди
Відпустити мрію.
Ще не час для правди,
Дощ її розвіє.
Вітер заколише
І зростить в любові,
Золотом розпише
Мрії кольорові.
Ще нечас збагнути
Сенс дощу на плечі,
Шкірою відчути
Неможливість втечі.
Ще не час. Та миті
Швидше розквітають, -
Ти прийдеш. Можливо,
Я тебе впізнаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206066
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2010
автор: Подвійна_Кава