Нам подароване земне життя,
з його гріхами,ласкою,любов"ю,
І з першої хвилини й до кінця
Цей шлях повинні ми пройти достойно.
Нехай біда,нехай любов чи смуток,
усе,з чого складається воно,
ми можемо усе здолати й навіть,
зробити те,чого не жде ніхто.
Неможе бути все в житті прекрасно,
якщо не вірити у себе,у людей,
якщо не бачити,як світить ясно
Промінчик,що веде в наступний день.
У день,в якому білий колір буде
Заміною тих чорних днів сумних,
У день,в якому ти про все забудеш,
І з висоти поглянеш вже на них.
Де світло є,там буде радість,щастя,
там буде та кохання таїна
і сила віри,що усі нещастя
Дасть змогу проганяти все життя.
Любов прийде, і навіть в люту зиму
твоя душа цвістиме,мов весна,
і ти зустрінеш, ту одну-єдину,
людину,що лише тебе ждала.
І задля цього,вірте,варто жити,
Долати перешкоди на шляху,
Надіятися,Вірити,Любити,
І за усе це дякувать Отцю.
Цінуйте й бережіть цей подарунок,
Бо вдруге не дадуть його,не ждіть,
І випивши до дна життєвий трунок
у інший світ спокійно відійдіть.
Щоби тоді,з висот святих,безмежних,
проглянувши усе своє життя,
було що в вічність з гордістю принести
не залишивши й краплі каяття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205872
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2010
автор: Ольга Гордзій