Тиша і сутінки тут понад прірвою…

Тиша  і  сутінки  тут  понад  прірвою,
Чорна,  холодна  вода.
Листя  шепоче  мелодію  зірвану,
Плине  моя  хода.
Ліс  зачарований  стрінув  із  посміхом:
Знову  блукаєш,  юнак?
Не  відповів,  тільки  словом  і  посохом
Я  зробив  перший  знак.
Руни  світилися  від  незворотності,
Згасли  вогні  в  містах.
І  десь  на  краю  самому  свідомості
Я  переміг  свій  страх.
Не  сперечалися  хмари  із  зорями,
Місяць  на  спину  сів.
Кров  закипіла  вогнем  крематоріїв,
Там,  де  пір’їнок  спів.
Тиша  і  сутінки  тут  понад  прірвою,
Чорна,  холодна  вода.
Рану  омию  у  плесі  застиглому
І  повернусь  назад.

Темний  вівтар,
місяць  з-за  хмар,
Як  провідник-паламар.
Стежка  і  пил
Стертих  вітрил,
І  колись  цілих  крил...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205463
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2010
автор: Quadro.Tony