Тримаюся ледве руками за сни,
На тонких лезах - віртуальна свобода
Тремчу всіма гранями... Повільно тисни
Причиняти біль - то людська є природа
Не порізатись би і не впасти,
Відчуваючи холод далеких очей,
Що тебе споглядають… Напасти
Вже готові давно сотні тисяч людей
Вони ґудзик пришили раптово
До самої душі! Кровоточить…
Їм же гарно це так, кольорово
І назад відірвати не хочуть
Я стікатиму снами без звуку,
І втрачатиму мрії повільно
І помру через тиждень у муках
Така дивна, від БОга вЖЕ ВІЛЬНА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205461
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2010
автор: neverknowsbest