В пекельний серпень,
В сутінках тремтіння.
Змішався з кров’ю чорний попіл.
Немов насіннеє лушпиння,
Земля горіла в передосінь,
Моя від виснаження й болю.
А руки так стискали зброю,
Немов хапались за життя.
Залізо терлось у повітрі…
Хутчіш, давай – за укриття!
Щось промайнуло над волоссям.
Чи-то кінець сумної ери.
Під молебен Католікоса
Летіли ржаві іскандери.
І снились моторошні сни
У той диявольський підпал,
Як кам’яне схилив чоло,
І плакав гірко Горгасал.
Все… Все…
Місця вже тут зеленню стеляться.
І квітнуть, не знаючи меж
Червонії маки-метелики
Хай вас проведуть до Небес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205378
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.08.2010
автор: Bodo