Кожен раз коли я прокидаюся рано, я не хочу прокидатися. Я дожився до того що віртуальний світ мене вабить більш ніж реальний. Саме божевільне, що я люблю ці втечі від реальності. Можливо, якби я мав цікаве реальне життя я б не ганявся за їлюзіями. Здається так мало потрібно для щастя, просто чиюсь присутність. Потрібна людина, потрібний час. Я так давно не відчував потрібної людини поряд, а коли відчув просто не зміг втримати. Можливо це і зробило моє життя більш нестерпним. Інколи я ненавиджу себе, за те що моментами я буваю такий романтичний. Чому?- ви спитаєте - та тому що в такі моменти кожен з нас стає вразливим, не здатним контролювати себе, коли ти такий тобі всеодно яка зараз година, тобі всеодно де твій телефон, що кіт вдома голодний, що завтра на роботу, що сусідів заливаєш, а просто хочеться насолоджуватися сьогодні і зараз. Просто щоб хтось тримав тебе за руку і ти кайфував від цього, щоб хтось дарував тепло і увагу, ніжність, хто був би відданим другом чи коханою. Багатьом цього невистачає, але мало хто знаходить сили щоб зізнатися. А я хочу бути щасливим....і любити і дарувати любов і все що я маю поки я є...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2010
автор: Себастьян