майжетебе

Коли  вода  у  чайнику  майже  кипить,  я  майже  йду,

майже      зачиняючи  за  собою  «майжедвері»  -  залізну  бляху.

Я  майже  кричу  крізь  мовчання  ,  прикриваючи  голос  за  страхом.

А  ти  відчуваєш  у    рипінні  старого  чорно  -  білого    телевізора  вигаданість  якихось  імен,

моє  серце  говорить  (  тобто  мовчить)  про  те,  що  я  дуба  врізала.  За  дверима  тепліше,  там  літо  розмальовує  балончиком  стенд,

хоч  слова  тут  менші  й  гостріші,  їх  доводиться  купувати,  аби  бути  ближче  до  того,  хто  щасливіший  у      брутальному  світі.

Я  кажу  в  повітря  ,  що  добре  б  дощу,  і  шукаю  у  спеці  вітру,

ти  кроків  моїх  не  чув?..  Твоя  думка,  як  жінка  вагітна,  поважна  і  надто  чуттєва.

 Але  кавою  наркоманить  ,  когось  обманює,  марить  Славою  -  вокалістом,

та  зустрічає  щоразу  басиста,  і  кричить  під  дверима  десь  триста

разів,  ковтнувши  триста  ,  зникає  миттєво:  «  ви  ,  як  жінки  декабристів,

 ідете  за  кимсь,  а  я  йду  від  когось!!!»

Ті,  хто  мені  наснились,  не  вірять  у  рай  і  Бога,  просто  не  вірять.  Коли  майже  стемніло,  і  майже  ніч  вкрила  чужі  тіла,  хтось  покликав  до  того,  кого  ти  хотіла.  І  ти  бачиш  якісь  коридори,  якими  у  дитинстві  йшла  я,  розглядаючи  вказівники,  у  старому  телевізорі  немає  режиму  повтору  ,    ти    не  лишаєшся  навіть  на  плівці,  а  під  ногами  путівники  з  інших  міст  лежать  на  бруківці  .  Коли  вода  у  чайнику  майже  холодна,  тоді  я  майже  прокидаюся,

майже  розплющивши  очі,  бачу  Майжетебе.

Заберуть

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2010
автор: Orysya