Привіт. Я думала ти вже не повернешся.
Заходь, сідай, почувайся як вдома.
Чуєш...? Щось тихо по стінах шкребеться...
Не звертай уваги, то втома.
Вона жила тут, поки тебе не було,
Тепер от збирає речі.
Напевно твій голос хрипкий почула.
Ну добре, вмощуйся мені на плечі,
Обійми за шию руками холодними
І шепочи на вухо як добре нам буде разом.
Пожирай мої мрії очима сліпими й голодними.
Я полюблю тебе, повір. Та не відразу.
Ну? як проведемо цей місяць?
Давай смуток на чай запросимо.?
Чи потанцюємо? Нам вистачить місця
По розбитому склі ногами босими.
Будеш каву? Кров? Чи душею нап'єшся?
Погриземо стіни? Лікті? Пластмасу?
Пообіцяй, що не підеш. Або зразу вернешся.
Давай краще заснемо. В нас і так ціла вічність часу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2010
автор: Эллен Грин