Ти залишив сорочку поблизу́,
І її запах полонив кімнату.
А я тепер ніколи не збагну,
Як вміють люди пережити втрату.
І запаху твій так дражнить пам'ять,
Вона управний ілюзіоніст.
Я даю згоду, хай мене направлять
Там, де лікують сльози, розпач, злість…
Ти залишив сорочку, збожеволів…
Бо знав, як буде, та не до кінця.
Тепер із відти болі всі замолюй
І проси зцілення спустошеним серцям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2010
автор: Марічка9