Ця літня ніч і зорі, як сережки,
і ти танцюєш в парі з молодим.
Ох, біле плаття, золоті мережки...
Спинився Час- одвічний пілігрим.
Всміхайся, а радіти будеш потім,
щоб не на людях, щоб ніхто не знав
про те, що вас вінчав не Той, в кивоті,
а Той, що в небі, запахом отав.
Горіли зорі, як весільні свічі,
Спливав з вікон туману білий шовк.
Так ніжно Доля глянула у вічі,
що сумнів твій затнувся і замовк.
Заручена, повінчана, заміжня,
словами щастя виповнена вщерть…
О, він тебе зігріє, жінко сніжна,
втягнувши у нестримну круговерть
пaлкого танцю на старім помості.
Коли над ранок випаде роса,
ти двері навстіж-йдуть до тебе гості:
Кохання, Розуміння і Краса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203267
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 29.07.2010
автор: мирослава