*

За  тихим  стукотом  мовчання
Через  відчинене  вікно,
По  стінам  білим,  як  вітання
Проходять  тіні,  мов  в  кіно.  
В  квартирку  вітер  завіває
Незнані  досі  почуття
Портрети  тихо    обвіває
Людська  нестримна  самота.
Під  склом  навіки  оселились
Всі  ті,  хто  вже  давно  пішли,
Чиї  серця  так  стрімко  бились,
Хто  на  землі  колись  жили.
А  зараз  тінь  і  вічний  холод
Самотні  стіни,  пустота
Стара  домівка,  сирість  всюди
І  згадка,  пам'яті  гірка.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203023
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.07.2010
автор: Левченко Оля В.