Україна досить дивна країна,
Народ радіє, хоч в гімні по коліна
І радісна гримаси міна,
Паскудна гра, гримаси, кваси…
Народу б будувати, а він горілку квасить
Після роботи до телевізора і на матраси.
До збочень нових стає все більше ласий,
Які тут прикраси
І ознаки краси?
Для сірої маси
Помиїв більше принеси,
Льодяника з фекалій тобі дали, отож гризи.
Дегенерація проходить з гори в низи,
Як спрут пройшла у тіло, пустила метастази.
І як позбутися тої зарази?
Духовної прокази,
Народ – ясир,
Новітні бранці,
На восьму годину всі як один ідуть у стійло вранці.
Які спартанці
Й триста героїв Крут?
Тут кожен другий не Кочубей то Брут,
Ніж встромлять в спину, в воду наллють отрут
І суд.
Який там суд?
Для суду вони будуть самосуд,
Спочатку зроблять твій сосуд
Порожнім, а потім нагадять посеред хати,
Дружину будуть твою на ніч брати, грати,
А ти будеш казати: брате, брате!
Я тобі радий,
Дарма що ти дегенерат,
Я дякую тобі за цю країну рад,
І в сорок третьому у спину автомат.
Хліб сіль, чудь і весь, хліб сіль -
Твоє тіло поїдає надалі огидна міль,
А ти не відчуваєш біль.
Мозок черствіє, а в серце проникає цвіль -
Це мітельшпіль,
Твоєї шахової партії. В життя моголотартарське іго,
Ти знову лізеш спати у ведмеже лігво
І віриш що все змінять діти індиго;
І розумнішаєш з грецьким горіхом,
Бо схожий він на твої мізки.
Тобі сказали і ти все будеш їсти,
Такі артисти
З несусвітнім хистом,
Кіном абсурду і профанації,
Безглузді істини звели на прапор нації.
А де ж тут мати рації?
Коли при владі прихильники розумової мастурбації,
Придбали акції
На все у цій країні,
Зеленим помахаєш і кожна друга на коліні
Обвилася між ніг твоїх в своєму вмінні.
Колись робили це на сіні -
Я бачив це в якомусь фільмі.
За гроші ти купляєш вкотре юне тіло, молоду красу,
І я також іду до каси, свою пенсію туди несу.
Бо сель і оповзень, моральний зсув
Суспільної моралі,
Збочений бруд потоку рухає людство надалі,
Ти закрутився також у цій спіралі
І лиш худоба у пасторалі.
Ще й далі
Ти стаєш ногою на ці гралі,
Тобто за нормами правопису граблі.
Хочеш казати правду, але не вистачає слів,
Ти ґрунт старий під натиском просів,
Вал твій зігнувся і поламався шків,
На лавці перепочити сів.
Голуби випорожняють екскременти на кашкета,
Хотів зійти та не зупиняється на вимогу планета,
Ще не година йти і зачекає Лета.
О друже, де там!
Оберти іще сильніше: арифметичною прогресією,
І ти відповідаєш агресією на агресією,
Температура піднімається по Цельсію.
Чекаєш на Месію,
Щоби зерно правди посіяв,
За тебе убив змія.
Правильно, ніколи не підставляй вдруге щоки,
Даси вкусити за пальця - завтра не буде руки.
Християнин з мене який такий.
Я не святий!
Куди іще чекати, які роки?
Вже час до зброї!
Не хочу бути у країні своїй
Я відщепенцем і зватись гоєм,
Ходити під чужу дудку строєм.
Коли на рідній землі нам сонце не світить,
Штучне освітлення, які в біса софіти!?
Ми не антисеміти,
Правнуки Святослава, внуки Хмеля і Бандери діти!!
Досить сидіти!
На кухнях плакатися у ганчір’я,
Таке повір’я,
Потрапило на моє подвір’я,
Зкуйовджилося пір’я,
Така то правда моя, вір я…
Були часи безвір’я,
А зараз лютий звір я.
І розірву на шмаття, нехай словами, слово може ранити і вбити.
Я до минулого давно вже ситий,
Можливо мить настала визначатися як далі жити?...
26.07.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202978
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.07.2010
автор: КРІПАКОС