сутінкові, німі розмови…
все так, як вчора, все так, як "знову"
холодний чай і порожні стіни,
нема нічого, немає зміни.
малює тиша в кутках самотність,
кричить безодня, про безтурботність
судома зводить ангелам крила,
і плаче небо, втрачає силу…
і плачуть стіни, і плачуть сльози –
солоний чай у великих дозах
і навіть тінь хронічно-блідна,
занадто хвора, занадто вільна.
німі розмови, німі питання…
непотрібні, пусті сперечання –
така захоплююча розмова…
із віртуальним, любий, тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202822
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.07.2010
автор: М. Вольная