Відчуття мучить і безсилить,
від котрого я відразу опинився б
з окличним сміхом
і цинічним матом,
якби хто небудь відкраєно помітив
на можливість того, що відбувається в мені:
я поза раєм...
несу твою ій мою розхристану красу
кров згортається, як тільки я згадаю
тебе мила...
я перепрошую за беліберду.
Ця ціломудрена, без перебільшення,
твоя статура,-
так точно біс грається, дражнить,
колить й вириває майже загоєну стрілу.
вона одна, а сердець- двоє,
поєднані, не так як всі...
"НІЧОГО"-, як набридло бачити нас на тлі цьому
і боляче дивитись на той берег..
ти не взлетиш мені
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201969
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2010
автор: wolfpip