Зорі не підкажуть,
Місяць не зігріє,
Рани вже не змажеш
Лікувальним зіллям,
Води не омиють,
Світло вже засліпить,
Спогади заниють,
Розум образ зліпить.
Та уже не той він,
Та нема вже болю!
Не долине гомін,
І відчую волю!
І нехай у ранах,
Та нарешті вільна!
Відбула в кайданах
Каторгу підпільну.
Тож, мій друже вітре,
Я тепер з тобою,
Спогад легко зітре,
В котрім я рабою
Була у полоні
У чужинця в лоні.
І лечу в майбутнє-
Сумніви відсутні,
І немає страху,
Лише крильців змахи,
І в лице той вітер,
Що колише квіти.
Прощавай, минуле!
Я лечу на світло
І уже забула
Зле і непривітне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201763
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.07.2010
автор: Ярослава Ткач