Там розірвали поле.
Ти причетний.
Ти приречений.
Допоки не пройдеш огляд -
Сидіти вдома.
Ти помічений.
Допоки не матимеш дозвіл -
Ні слова,
Ні руху зайвого.
Історія нудиться колом.
Ти – милий.
Ти – вовчий.
Ти – збочений.
Розвісили плакати.
Твоє обличчя.
У розшуку.
Кожна стояла і плакала –
Не її дівча.
Не його хлопчик,
Зі шкільними дитячими зошитами…
Там розірвали поле.
Ти – причастя,
Якого мало.
Точились розмови. Сочився біль.
Частина мого -
Милого.
Вовчого.
Збоченого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2010
автор: Святка Ностальгія