Я не забуду очі
Тендітної, кволої дівчини,
Що не боялась ночі...
Схудлі, маленькі руки
Стискаючи простирадла
Тремтіли від болю й муки.
Білі, мов стіни, губи
Тихо щось шепотіли,
Щось схоже на "мій любий"...
Я,-ледве стримував відчай
Дивлячись на вродливе,
До болю рідне обличчя!
Десь,ніби з того світу,
Крик малої дитини,
І за вікном вітер...
Смерть заплющила очі
Моєї єдиної дівчини,
Яка не боялась ночі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2010
автор: Оля Вашека