Моє знайоме Мистецтво дихає брудним повітрям,
Воно хоче вмерти від ядерних жовтих криків,
Залишаючи свою тінь недозрілим дітям,
Що вирощені Гордістю, і тому - дикі.
Його стогони збуджують печаль.
Його діти – розчарування,
Ржавіють наче сталь
Після купання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200801
Рубрика:
дата надходження 13.07.2010
автор: Gaduk