Чого так тяжко крає серце?
Вуста розп'яті у журбі?
Чому в очах недоля плаче,
зів'ялим цвітом на чолі?
За що тебе карають діти -
жреці чужого на своїй землі?
Їм в Бога сором попросити,
бо вже і тебе, Україно, прокляли.
Як сонце зійде на твою весну
і защебече бравий соловейко,
то заряснієш вишнею червоною в саду
і не болітиме тобі серденько.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200777
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.07.2010
автор: Окрилена