Холодні краплі сірого дощу
По склу потоками стікають,
Ось так сама з собою я мовчу
Лиш звуки за вікном серденько крають.
Рве вітер, і ламаючи гілки
Здається, душу на шматочки роздирає,
Як лютий звір, ввігнавши в плоть клики,
До крові моє тіло прогризає.
Світ за вікном сіріє весь в диму,
І небо в хмарах стогне від напруги,
Я ще існую в просторі...Живу!
Живу? Чи лиш долаю чорні смуги?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200653
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.07.2010
автор: Чорна птаха