Замружені сонні очі,
Сонце не впускають, милі,
Закривають їх вії дівочі,
Щілинами воно досягає цілі.
Ластовинням усміхається обличчя,
Позіхають вуста миловидні,
Навкруги розмиті протиріччя,
Поцілувала мати очі рідні.
Прокидайся люба соню,
Ранок вже давно надворі,
Розпустилися троянд бутони,
Аромати плинуть неповторні.
Заспівали пташки голосні,
Свої дивовижні чудові пісні,
Простягнула руками в небеса,
Соня з просоня, дівоча краса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200220
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 09.07.2010
автор: Макієвська Наталія Є.