Знову думкам так самотньо,
Знову душа, немов птаха,
Рветься в «було» із сьогодні,
Кида себе знов на плаху .
Плаху кохання й печалю,
Плаху забутої пісні,
Не залишаючи жалю,
Споминам надто вже пізнім.
Сни знов дивують казками,
Що не здійсняться ніколи.
Бо вже давно поміж нами
Стали розлук частоколи.
Стало минулим й далеким
Наше з тобою кохання.
Весни несуть нам лелеки,
В серці осіннє мовчання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199914
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.07.2010
автор: Радченко