Я не схилюсь. Не впаду на коліна.
І потерплю, як серце б не боліло.
Зіжму весь біль у себе в кулаках,
І віджену увесь панічний страх.
Почну я заново всміхатися усім.
Вернусь в життя, в свій рідний дім.
Свою я мудрість очима передам,
Як вхоплю щось, нікому не віддам.
Почну я цінувати звуки самоти,
І розуміти, що кудись пливли
Хвилини щастя, радості, тепла.
Та поважати час, що кудись збіга.
І поважати те, що не вернеш...
А я хотів... нажаль не здоженеш
Те що пробігло повз думки...
Знайомими вже поповзли чутки
Про те, що опустились руки,
Про те, що я в душевних муках.
Та не схилився. Не впав я на коліна,
Бо все це в мені силу породило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199825
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.07.2010
автор: Aндpiй KIHAШ