Друзiв тодi не кликав,
був-бо один, як перст.
З серця останнiм криком
вирвався в небо хрест.
Чеку зiрвав з гранати,
"Я не здаюсь!"--кричав...
Вiн не хотiв вмирати:
вдома ждало дiвча.
Чи не її хустину
видно бiля хреста?
"Вмер вiн за Україну",--
шепчуть її вуста.
Має над ним в блакитi
сонячна хоругов,
та червонiють квiти,
як незасохла кров.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199729
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2010
автор: мирослава