Чи у житті є щось сильніш за віру?
Чи є палкіше - чим любов?
Чи лед прокльону переможе силу,
Яка впивається у нашу кров?
Ми живемо за правилами люду,
Які ведуть нас в сіре небуття.
Ми споживаємо ті кусні бруду,
Які вливають нам у вуха з майбуття.
Ми слухаєм і вірим в ту гидоту,
Що предвіщає нам солодкеє життя.
І навіть в сильне серце патріоту,
Впивається те чорнеє гниття.
Але є хтось, хто скаже сильне слово,
Хто впише віру у чужі серця.
Тоді в душі проскочить та свобода,
Яку чекаєм ми аж до кінця життя.
Тоді у голові проснеться наша віра,
Тоді у нас в серцях прокинеться любов.
Тоді ми зрозумієм нашу силу звіра,
Який кайд́ани нам розірве знов.
© Copyright: А.П.Кабвой 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199689
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.07.2010
автор: А. П. Кабвой