частина 1
Повітря! Холодне! Як поступово віддаляється,
як частково відокремлюється від всіх нас.
Бачиш, ось там на небі зірки граються.
Так! Вони замерзають! Про це нагадує час!
СОнце! Таке холодне, така ворожа атмосфера.
Звикай, вже пів-місяця за вікном не осінь,
вже дама-танцівниця омені на рік завмерла,
та примчав принц холоду. на жаль на зовсім...
Дивно, та діти тепла сліпіють від зими.
просто очі не звикли ще до замерзків,
тепер вони вже геть тут не самі,
з ними їх "друзі" - звати їх лід та сніг!
Поміть! Як все-таки холодно без світла,
як сумно, як серце поволі зупиняється.
Знаю, що стаєш мені далі й непомітна
та за туманом скелями якось хмариться...
Це також незнайомо, погодишся зі мною?
Подивись, розбишаки вкотре голі на балконі.
та меін сніжинка вшосте впала на долоню.
Озирнись! Ці сніжинки вони також твої!
Пити чай, замішуючи, цукор, мед та солод!
Ні! Це штучний вихід, як приховане зло!
Заміть" швидше, знову наближається холод,
Тож давай сою руку - поверни мені тепло!
Частина 2
Знаєш, все-таки,таємнича, сьогодні, ніч,
ледь-ледь видно зачароваен світло ліхтарів,
непомітно виглядає літній настрій облич,
помічаєш, як тече річка з погляду мостів!
На сусудній вуличі аварія - зіткнення машин,
зникає ж моє серце. смішно, воно наче в комі,
О третій ночі звикаю, що я знову чомусь один,
Дивні репліки-роздуми подрузі незнайомій...
Тихо! Не чути такої знайомої нам лірики,
цих жахливо близьких нам пісень.
Знаєш цю пару? Ні? Вони до кінця вірили,
що так швидко зможе настати день.
Від них і досі нікому не чути ні слова,
не чути знайомих фраз між собою,
але вони один з одним, рідні, як вдома,
закриваючи шлях до лишнього бою!
Тихіше! Печаль! На небі темнішає
все ж ближче до нашого внутрішнього ранку
хворе серце почувається ще вільнішим,
врятоване тобою, ще задовго до світанку!
Сонце прокинулось, і наше, особисто моє,
за туманом ти. - життя мого подарунок,
моя незнайома подруга знову до меней йде,
дякую тобі - за цей дивний поцілунок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2010
автор: Антон Геч