Розчароване кохання

А  я  вмирав  від  щему  в  серці,
І  чарували  ті  слова,
Які  відкрили  в  мені  дверці,
Де  були  серце  й  голова.

Проникли  в  мене  дуже  швидко,
Бо  знали  як;  ніхто  не  вчив.
Та  дуже  дзенькнула  та  нитка
Й  пішла  одразу  на  розрив.

А  бачив  Вас  я  дуже  рідко,
І,  мабуть,  краще  так  було.
Не  чув,  як  виросла  борідка,
У  Вас  і  зморщилось  чоло.

Борідка  зла,  розпусти,  зради,
Прокльону,  стресу  і  біди.
І  не  шукали  Ви  поради,
Як  вибратись,  куди  іти.

О  ні,мене  Ви  не  любили.  
Не  бачив  іскри  у  очах.
Неправильно  Ви  оцінили
Пріорітет  й  життєвий  шлях.

Тепер  на  ти!  Пробач  поета.
Що  посадила  -  те  збирай.
Надбай  із  моргу  й  лазарета
Нещастя  сотні  тисяч  зграй.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2010
автор: Андрій Конопко